Пам'ятаю тільки, що в новорічну ніч у Бадені сніжило і все довкола видавалось неймовірно казковим. Можливо зараз я не до кінця навіть вірю, що це було зі мною. Пам'ятаю, як пізньої осені приїхала додому, а в Копичинцях - сніг. Я дуже тішилась і довго не могла заснути. Вставала з ліжка кілька разів, відкривала двері і стояла на порозі, кутаючись в одіяло, і дивлячись, як все довкола біліє і виблискує під світлом вуличного ліхтаря. Пам'ятаю, як спускалась вузенькою вуличкою від костелу святих Петра і Павла до площі Zelný trh. Довкола нікого, крім мене, не було, від легкого вітерцю на вбраних ялинках холітались іграшки, подекуди у вікнах виднілось світло гірлянд, дзвоники вигравали з різдвяих віночків і падав сніг. Довкола така була тишина, що я майже чула, як сніжинки торкаються землі, і все було таким чистим і свіжим, і так по-особливому відчувалось, що зараз час свят, що всі залишились вдома з рідними і близькими і сидять, мабуть, за горнятком чаю, переглядаючи старі сімейні фото...
Оце, певне, весь сніг, який падав цієї зими. І я радію, що хоча б щось згадала. Трохи перефразую одного знайомого фотографа і наостанок скажу: кожного разу, коли ви знищуєте навколишнє середовище, десь дуже сумує одна дівчинка з Копичинець, бо через глобальне потепління вона не знає чи ще колись буде справжня зима і падатиме білий сніг...
п.с. і це я ще навіть не починала за білих ведмедів, пінгвінів, різноманітих птахів, риб і всіх, хто страждає через зміну клімату.
п.п.с. ні, не промава Ді Капріо надихнула мене на цей текст, а просто страх залишитись без зими і той факт, що в мене немає жодної цьогорічної знимки зі снігом :/
Немає коментарів:
Дописати коментар