Pages

Короткий лист тобі, Іванку

-
0 Comments
 
 Я знаю, що буває по-різному. Адже це життя, чи не так? Але останнім часом я зрозуміла, що втратила себе. Зникла та я, котрою була і якою намагалась стати. Життя якось повернуло і на цьому крутому повороті мене добряче потрусило. Тому я не змогла швидко оговтатись і позбирати на тому повороті все, що розсипалось. А там же стільки мрій було, стільки сподівань, стільки планів на майбутнє. А,може, то все ілюзії? Зараз уже ніхто не знає напевне.
   Мене все тільки лякає тепер. І ніщо не гартує, не тішить. Я мовби себе ізолювала від всього доброго, що могло б зі мною трапитись, від усього хорошого, що могла б зробити, від себе тієї, ким так хотіла стати. Іноді,коли я зупиняюсь, щоб перевести подих між цією буденністю, то не бачу сенсу в наступному дні.І це мене лякає теж. 
   Тож коли я дивлюсь на тебе, коли спостерігаю, то мені все частіше хочеться відпустити тебе і подякувати Богові за цю мою мужність. За мужність віддати чи не найцінніше, що маю. Я знаю, що ти присланий мені авансом за  якісь хороші справи,яких я ще навіть не зробила. Я дякую тобі за кожнісіньке слово, за кожен прожитий день, за осінь, найпрекраснішу в моєму житті, за віру, на яку я не заслужила, за любов, якої я, повір, не варта. Я дуже тобі дякую. Я страшенно тебе люблю. Але я не можу так. Ти вартий кращого. Більшого. Іншої. 
   Коханий! Я так не хочу стати рікою, яку ти не перепливеш чи скелею об яку розіб'єшся. Я так не хочу стати крутим поворотом, який поверне тебе назад. Я так не хочу стати дружиною, яку ти не любитимеш...

Немає коментарів:

Дописати коментар

Instagram