Такі різні почуття. Хочеться спокою,теплої кави, ніжного круасану, ранкової газети з добрими новинами і,щоб за вікном - Монмартр. А вже наступної секунди- щоб шалені вітри і ковбої Дикого Заходу зривали голову,чи,може, мчати, як швидка газель пісками Абу-Дабі, і навіть пірнати десь у Палау, щоб виходити на теплий берег уже зовсім новою, іншою...
Знаєте, якось я читала книгу Олівера Сакса The Man Who Mistook His Wife for a Hat ("Чоловік,який прийняв свою дружину за капелюх"). Так от, в тій книзі нейропсихолог розповідає про один випадок зі своїм пацієнтом:
"<...> Я показав йому обкладинку з зображенням одних лише пісків пустелі Сахара.
- Що ви тут бачите?
- Бачу річку, - відповів П.- невеликий готель з прекрасною терасою, що виходить на воду. На терасі обідають люди. А ще - всюди різнокольорові парасольки від сонця..."
Тож, тепер я точно знаю: щоб кожного дня збувались бажання,не потрібно щоразу купувати квиток на інший літак, інколи можна просто зажмурити очі і намріяти собі Севілью,або жарке Палермо,а вже наступної секунди можна в Париж. Повірте, щоб мати більше, потрібно дуже, дуже багато мріяти і тоді все обов`язково БУДЕ...
Немає коментарів:
Дописати коментар