- Eat, drink
and
be cozy -
Осінь...Вона насправді для мене є початком року. Так, місяць вересень. Для мене осінь - не пора для депресії і сліз. Це завжди пора змін і пора для починань. Осінь - то не тільки дощ за вікном. Осінь - це затишок мого дому. Це тихе потріскування дров в п'єці. Це гаряче вино з цитриною. Це теплі і довгі розмови. Це в'язані светри. Це (о,так) пора для джазу. І для роздумів. Пора для розуміння себе.
Цієї осені я дуже намагатимусь зрозуміти чого боюсь і боротись з надуманими страхами. Я шукатиму себе, бо дуже хочу змін, а тому покладаю на цю осінь стільки надій. Чи витримає вона такий тиск?)) Чи вистоїть це місто в моїх намаганнях щось змінити, адже я тут живу, і ці мури все знають, все чують. Хоча, бачили вони вже таких :)
Потрібно розуміти, що коли б ти не починав щось змінювати в своєму житті, неважливо осінь це чи зима, потрібно бути чесним з собою. Треба ставити цілі. Давати завдання. Кидати викликі не один. Боротись з собою. Можливо іноді навіть не спати ночами. Вчитись. Читати.І тут справа радше в системі і дисципліні, хоча починати завжди потрібно з мотивації. Якщо, раптом, ви це читаєте і вам дуже хочеться змін в житті, то дійте і нічого не бійтесь. Страшно буде пізніше. Від усвідомлення того, що стільки часу минуло, а ви так ні на що і не зважились. Колись мене запитали:"Як думаєш, а що було б якби..." Я чесно відповіла, що не знаю. Адже жоден з нас не спробував, щоб давати відповідь. Для всього завжди є певна мить. І ТАК важливо її не упустити.
Цієї осені я дуже намагатимусь зрозуміти чого боюсь і боротись з надуманими страхами. Я шукатиму себе, бо дуже хочу змін, а тому покладаю на цю осінь стільки надій. Чи витримає вона такий тиск?)) Чи вистоїть це місто в моїх намаганнях щось змінити, адже я тут живу, і ці мури все знають, все чують. Хоча, бачили вони вже таких :)
Потрібно розуміти, що коли б ти не починав щось змінювати в своєму житті, неважливо осінь це чи зима, потрібно бути чесним з собою. Треба ставити цілі. Давати завдання. Кидати виклик
life starts all over
again when it
І наостанок:
Нарешті осінь...Цю
пору я люблю найбільше. І все за її кольори, за можливість вільно дихати, за
нагоду одягати червоні рукавички і огортатись теплими шарфами, за щастя пити
гарячий чай і відкривати парасольки,за насолоду обійматись під ковдрою і за
довгі вечори... Можливо і дивно це,але я так безмежно люблю довгі, протяжні
дощі і жовте,намокле листя. Дякую! Нарешті...
Немає коментарів:
Дописати коментар